На рушнику хай доля квітне

На українському рушнику дивним візерунком переплелися людські радість і біль, щастя і горе. Ще років сто тому не було жодної хати в Україні, де б не палахкотіли вишитими узорами рушники на стінах, поруч з образами святих. Недаремно ж у народі говорили: «хата без рушників, що родина без дітей», «рушник на кілочку – хата у віночку». На жаль, такі славні традиції заблукали у складках часу й все рідше виринають на поверхню, переважно у віддалених селах. Але в Охтирці мешкають майстрині, які своїми невтомними руками вишили не один десяток метрів рушників. З однією з таких рукодільниць нещодавно познайомилася й «Роксолана». Любов Сергіївна Берест з першого класу не випускає голку з рук. Вишивати перші хрестики на тканині її навчила вчителька початкових класів Олена Олександрівна, а створювати неймовірно яскраві та життєдайні квіти гладдю – тітка Федора Петрівна.

-            Моє дитинство пройшло в селі Мащанка, Тростянецького району, – пригадує Любов Сергіївна. – Раніше в школярів були інші клопоти, відмінні від сучасних дитячих  інтересів. І після занять дівчатка вишивали та допомагали матерям по господарству, а хлопці хазяйнували біля худоби чи в полі. Вишитий власноруч портрет Тарас Шевченка прикрашав шкільні коридори. А коли я була дівчиною на виданні, то вечорами вишивала собі придане: оздоблювала наволочки, скатертини, сорочки. Рушники мала  вишити на всі випадки: і щоб сватів перев’язати, як завітають до нареченої, і щоб було на що коровай поставити, і щоб весільний стіл та свою майбутню оселю прикрасити. До цього рукотворного багатства-приданого ще додавалася шафа, перини, подушки та фіранки.

Зараз не в кожній охтирській хаті зустрінеш рушники на стінах – здебільшого  надбання багатьох поколінь припадає пилом десятиріч в шафах чи на горищах. Але не в моїй родині. Рушники, в’язані килимки, вишиті сорочки надають неперевершеного шарму моїй оселі. До того ж я й шиттям займаюся. Роблю викрійки, шию одяг голкою, а не за допомогою машинки. Потім гачком зв’яжу мереживо – і така сукня виходить, що хоч на подіум показу мод в ній можна виходити.

Я беру активну участь у культурному житті міста. Зокрема, відвідую театралізований гурток. Напередодні Дня театру ми виступали в Охтирському територіальному центрі соціального обслуговування населення з виставою про Соломона. Сценічні костюми вигадую сама й беруся за голку з нитками, аби кожного разу здивувати публіку в новому амплуа.

З появою весняних сонячних променів, коли земля прогрівається та прокидається першою зеленню, маю багато роботи й на городі та в квітниках. Обожнюю хризантеми та петунії, які в минулому році радували яскравою квітковою палітрою до перших заморозків. Маю невеличкий секрет, який дозволяє подарувати квітам довгий період цвітіння. Для цього я використовую органічне добриво: беру літру курячого посліду й розбавляю у 10 л води. Через 2 тижні добриво готове. Візьміть півлітра органіки й розведіть у відрі води. Підгодовувати ним можна дерева, кущі, квіти та всю городину.

Нове покоління

Магія вербового гілля

Коли звичайна верба перетворюється в кошик – це виглядає як справжнє диво. Як з’ясувалося, стати чарівником і начаклувати собі плетений кошик може кожен – варто лише захотіти.

Меблі і предмети інтер’єру, сплетені з ротангу, соломи чи лози здатні додати родзинки будь-якому, навіть  найвишуканішому інтер’єру. Домашні речі з пластику, скла та металу мають відмінну від натуральної сировини ауру, й ніби енергетичні вампіри, забирають відчуття захищеності та родинного комфорту. Вважається, що верба конденсує на собі творчу енергію, думки людей, які з нею працюють. Річ, зроблена з любов’ю, простоїть довгі роки у квартирі і на дачі, подарує тепло і затишок. Саме таке корисне хобі опанував охтирський школяр Даніїл Канівець, який вже третій рік чаклує над лозою і виплітає з неї неповторні вироби.

Даніїл Канівець розповів «Роксолані» про світ своїх захоплень та поділився досвідом лозоплетіння:

- Пригадую, як декілька років тому в одному з міських торгових центрів побачив велику кількість виробів з лози: там були плетені столи зі стільцями, крісла-гойдалки, кошики. Одразу загорівся ідеєю навчитися виготовляти щось подібне. На допомогу прийшли відео з Інтернету та спеціалізована література. Першого у своєму житті кошика я сплів разом з мамою Надією Олексіївною.

Прийоми плетіння прості – їх можна освоїти за кілька вечорів, після чого  ви зможете прикрасити свій будинок простими предметами – підставками під гаряче, підносами, панно. Якщо ж протягом двох-трьох місяців вечорами по кілька годин будете присвячувати улюбленому хобі, то Ви зможете опанувати виготовлення більш складних речей – ваз, табуреток, стільців та столиків. Тут головне -  набити руку.

А от щоб навчиться вміло прикрасити і обробити виріб, надати йому красиву, витончену форму, необхідно виробити художній смак. Творчий підхід до справи, вміння «розуміти» дерево, терпіння і воля – все це Вам знадобиться, коли візьмете до рук лозу.

Заготовляю сировину разом з батьками взимку та навесні, доки не розпустяться бруньки. За матеріалом вирушайте на болотисті містини в пошуках одно-дворічних пагонів чагарникових верб. Вони повинні бути прямими, гнучкими з рівною і гладкою поверхнею. Щоб визначити чи підійде прут для плетіння, зріжте гілку і обмотайте кілька разів навколо пальця: якщо прутик при цьому не ламається – значить Ви тримаєте в руках частину майбутнього кошика. Знайти необхідний матеріал – це лише півділа. Його ще потрібно правильно підготувати. Для цього лозу я проварюю у воді, після чого знімаю кору спеціальним пристроєм – щемілкою. У цій справі мені на допомогу приходять мої брати Віталій, Андрій та Давид.

Буває, що натхнення приходить зненацька і від улюбленого хобі неможливо відірватися – тоді години за дві «народжується» новий кошик. Окрім кошиків я навчився плести з лози фруктовницю, хлібницю, кошики для білизни, крісло та стільчик.

Розширюйте свій світогляд, знаходьте час для хобі, плекайте в собі паростки таланту до улюбленої справи – і тоді світ заграє для Вас новими барвами і обов’язково зміниться на краще, – стверджує Даніїл Канівець.

Записала Олена Кириченко



Добавить комментарий