Безпритульні тварини – одна з обов’язкових «візиток» не тільки нашого міста, але й більшості українських населених пунктів.

Як правило, бродячі песики виляють хвостиками, жалісливо зазирають в очі перехожим та облизуються у передчутті частувань. Люди ставляться до них по-різному. Хтось підгодовує з жалю, хтось намагається знайти добрі руки для знедоленої тварини, а хтось «пригостить» стусаном або навіть отруйною пігулкою, яка приспить хвостату волоцюжку безпробудним сном. Та всі вони єдині в думках про те, що тварин на вулицях бути не повинно. Тим, хто їм допомагає, боляче бачити страждання собак, ну а ті, хто готовий позбутися від нещасних за будь-яку ціну, вважають їх загрозою своєму здоров’ю і безпеці.

«Роксолана» поцікавилася у перехожих, як вони пропонують місцевій владі вирішити проблему з безпритульними собаками?

Тамара Деркач, спеціаліст з надання адмінпослуг Бугруватського старостату:


- Частенько помічаю, як собаки великими зграями розгулюють по місту. Та й в Бугруватому, де я мешкаю, ситуація не краща. Їдуть люди мимо села на автівках на Красний Кут, Пархомівку і інколи зупиняються, щоб викинути малих цуценят. Поряд у нас розміщені бурові вишки – то й там частенько сторожові собаки дають приплід, який нікуди дівати. Пригадую, як минулого року рано-вранці виганяла корову на пасовище та бачу – лежить картонна коробка, а в ній п’ять безпорадних песиків: скиглять, мордочками молочка маминого шукають, попискують. Серце кров’ю обливається, коли бачиш таке безсовісне ставлення людей до тварин. Тоді одне цуценя я забрала додому, але ж всіх не змогла – їх же чимось  годувати треба.

Як можна достукатися до свідомості громадян, аби вони зрозуміли, що не можна так себе поводити? Метод батога тут спрацює стовідсотково: треба заборонити на державному рівні випускати домашніх собак на вулицю без повідка та й намордника, про всяк випадок. А тих людей, хто не дослухається – штрафувати на відчутну суму. Тоді, може, не кортітиме так бездумно знущатися над тваринами.

Віолета Хупавка:

- Гуляю в парку з сином і переживаю, щоб собаки не покусали та не наполохали дитину своїм гавкотом. У дворі багатоквартирних будинків, що розташовані по вулиці Харківській, 14 справжній колапс: мало того, що каналізація постійно протікає, смердить, безхатьки у під’їздах ночують, весь ринок сміття до нас у баки несе, використовують подвір’я, як туалет, паркують автівки, та ще й собаки розплодилися, як ніколи. У пісочниці фекалій більше, ніж самого піску. В минулому році хтось підкинув у двір цуценя. Воно забилося у схованку і не виходило десь півроку. Добрі люди підгодовували його. Тож песик змужнів і почав обгавкувати усіх перехожих. Одного ранку напав на нашу сусідку, покусав добряче. Бідолаха ледь встигла до під’їзду добігти. Після цього ще декілька інцидентів прояву собачої агресії було. Потім хтось із мешканців пригостив агресора смертельною пігулкою.

Дивлячись на зграї собак з жовтенькими бірками у вухах по місту бачу, що стерилізація поки що бажаного ефекту не дала, принаймні, поки що. Коли собаки нападають на людей, то потрібно їх ізолювати від оточуючих, шляхом безповоротного відлову.

Катя Ткаченко, в декретній відпустці:

- Часто гуляю в центрі міста і, чесно кажучи, з острахом обходжу десятою стороною собачі «весілля». Пригадую, як в минулому році купила собі хот-дог і пішла в напрямку містка закоханих. Мене наздогнала величезна собака, і я з переляку віддала їй свій обід. Вона його за декілька секунд проковтнула і знову побігла за мною. Собак я боюся більше, аніж висоти чи темряви. Уявіть мої відчуття – у тій ситуації страх скував мене залізними кайданками.

Мешкаю я в районі вулиці Червоного Козацтва. У нашому районі безпритульні собаки також не рідкість. Вихід із такої ситуації лише один – примусити господарів стерилізувати дворняг та робити їм  щеплення від усіх хвороб, якими хвостаті можуть «нагородити» людей.

Я, наприклад, своїй собаці дала раз навести цуценят, потім її простерилізувала. Одного песика залишила собі і теж відвела до ветлікаря на нескладну операцію. До речі, коштує ця процедура не так вже й дорого – від 200 до 300 грн. Погодьтеся, ціна одного походу на манікюр, яку може собі дозволити середньостатистична охтирська родина.

Марія Дмитрівна та Володимир Васильович Жигарєви:


- Коли гуляємо з онуками на дитячому майданчику біля «Кнєжі», то помічаємо, що собаки і на гойдалках та лавках лежать, і в пісок фізіологічну потребу справляють. Поблизу м’ясного магазину по вул. Перемоги вони взагалі табунами бігають. Біля гімназії діти їх шкільними булочками підгодовують. Ну чому ми повинні, гуляючи в парку, наражатися на небезпеку бути покусаним чи обгавканим з усіх сторін?

Ми вважаємо, що вихід у цій ситуації єдиний – масова стерилізація собак, адже це нескладна операція, яка допомагає зберегти здоров’я собаці,  нерви її власнику чи простим перехожим. Іншого виходу я не бачу.

Марія та Кирил Васильченки з безпритульним песиком:


- Ми собак не боїмося, ми їх любимо. Вдома тримаємо вівчарок Діну та Рекса. Діна систематично дарує нам породистих цуценят, яких ми роздаємо родичам та друзям. Та й з домашніми тваринами треба бути обережними, вже не кажучи про безпритульних. Наша вівчарка Діна одного разу вкусила мого сина, коли він з дітьми з нею бавився.
 Аби по місту не бігали агресивні зграї собак, потрібно організовувати притулок для тварин. Міська влада могла б хоча би приміщення під нього виділити та оплачувати комунальні послуги. А гроші на їжу та деякі медикаменти  можна збирати всім містом. Для цього лише необхідно розмістити коробки для збору коштів, на яких розмістити  коротеньку інформацію про мету акції та потреби притулку. З часом від діяльності такого закладу можна отримувати зиск – продавати песиків за гроші, організовувати сеанси каністерапії (метод лікування і реабілітації з використанням спеціально відібраних і навчених собак), уроки дресирування.

Микола Бабін, пенсіонер:


- Я за спеціальністю ветеринарний лікар. Працював до пенсії у цій сфері з 1967 року. Займав різні посади: був  головним ветлікарем колгоспу, а згодом і  м’ясокомбінату. Тому про небезпеки співіснування людей та безпритульних собак добре знаю. Сказ, різні види гельмінтів, лишай, короста – це далеко неповний перелік хвороб, яким тварини можуть заразити людей.

Пригадую, що за часів моєї роботи такого собачого свавілля на вулицях міста не було. Тоді мисливці рано вранці, до сходу сонця, коли містяни ще спали, виходили на «полювання» на безпритульних собак. І травили їх тоді. Зараз же такі методи вважаються кощунством і суперечать принципам гуманності. Тому єдиний вихід – це створення притулків, у яких будуть тварин каструвати, робити щеплення. Ще було б добре на законодавчому рівні заборонити безконтрольно розводити безпородних собак. А для тих власників, які тримають псів для розведення, ввести обов’язкове ліцензування їхньої діяльності.

Записала Олена Кириченко



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: