ДОСЛІДЖЕННЯ ЮНИХ НАУКОВЦІВ: ТВОРЦІ МУЗЕЮ

21 января 2017 | Новости | Нет комментариев | №3 (1086)

Учениця 11 класу школи № 1 Анастасія Задорожна дівчина талановита та неординарна. Школярка навчається на відмінно та захоплюється історією. Відвідуючи гурток «Історичне краєзнавство» при ОМЦПО-МАН юний науковець дослідила історію появи на Охтирщині музейної справи. Пропонуємо і Вам здійснити подорож в часі разом з Анастасією.

- Часто відвідую музей, адже навчаюся в науковому гуртку «Історичне краєзнавство» Охтирського міського центру позашкільної освіти-Мала академія наук учнівської молоді. Працюючи над різними темами дослідження, завжди отримувала консультації від працівників установи та директора закладу Людмили Міщенко. Влітку навчалася в «Літній школі музеєзнавства» та користувалася фондами закладу. Тому коли виникло питання щодо вибору теми на Всеукраїнський колоквіум «Космос. Людина. Духовність», не задумуючись, обрала тему дослідження історії нашого музею. Пропоную читачам газети познайомитись з історією духовної скарбниці нашого краю та за можливості поділитися з нами інформацією, спогадами, світлинам щодо історичних подій, пов’язаних з розвитком музейної справи на Охтирщині.

В далекі 20-і роки минулого століття, заввідділом народної освіти м. Охтирки Б. Антоненко-Давидович, пізніше відомий український письменник, ініціював створення комітету з охорони пам’ятників давнини і старожитностей. Вже в 1921 році за рік діяльності комітету було зібрано близько 350 предметів, які представляли історичну та художню цінність. Цю експозицію розмістили в Охтирському педагогічному технікумі, колишній чоловічій гімназії. В 1924 році вона отримала назву «Музей мистецтва, старовини та історико-етнографічний».

Цікавими видаються матеріали, зібрані та опубліковані в 1928 році на сторінках друкованого органу Українського комітету краєзнавства – журналу «Краєзнавство» одним із учасників краєзнавчого руху 20-х років на Охтирщині, першим керівником музею М. Горватом. Він стверджує, що до 1927 р. в Охтирці музею ще не було. У місті існувала лише художньо-історична виставка, власником якої був педтехнікум, деякі колекції мали агропункт, райвідділ спілки мисливців. Місцевим краєзнавцям не вдалося вирішити питання про впорядкування цих збірок на місцевому рівні, довелось звернутися до президії районного виконавчого комітету. Лише після цього у 1928 р. розпочалась робота зі створення музею.

До 1928 року комісія, завдяки ентузіазму його засновників – завідувача Охтирської повітової освіти Б.Д. Антоненка-Давидовича, М. М. Горвата та директора Охтирського дитячого містечка для безпритульних М. Л. Довгополюка спільно з педагогами та краєзнавцями, вела пошукову роботу, вживалися заходи щодо охорони пам’яток історії та культури, розпочалися археологічні розкопки на Охтирщині. В Охтирському краєзнавчому музеї поруч із археологічною, історичною (картини, документи, фотографії й різні предмети), етнографічною (головним чином вишивки та різьбярство), були розгорнуті такі експозиції: колекція з бджільництва, в тому числі 29 справжніх вуликів; колекція шкідників сільського господарства; скотарство – моделі приміщень, діаграми розвитку; насінництво – колекція насіння культурних рослин; полеводство – досвід сільськогосподарської комуни й окремих господарств; землеустрій; флора – гербарій; громадянська війна на Охтирщині.

На жаль, у 1930 році тісна співпраця краєзнавчих музеїв та навчальних закладів була перервана. Однією із причин цього стало перепідпорядкування музейних закладів під патронат обласних управлінь у справах мистецтв. Це привело до зміни пріоритетів у роботі краєзнавчих музеїв.

Експозиція музею напередодні війни була розміщена в приміщенні Христо-Різдвяної церкви.

Як і інші музеї Сумщини, Охтирський краєзнавчий музей під час Другої світової не мав змоги евакуювати свої фонди, тому зазнав матеріальних втрат. Але справа не набагато поліпшилась і після її закінчення, бо з підвального приміщення Покровського собору музейні цінності перенесли на горище районного будинку культури, де вони перебували аж до початку 50-х рр., коли музею нарешті відвели приміщення. Дуже шкодили діяльності музею організаційні проблеми. То він був державним, то ставав народним, то підпорядк овувався як філія Сумському обласному краєзнавчому музею. Через це було втрачено близько 600 цінних експонатів. Та незважаючи на складність, в усі часи охтирські краєзнавці продовжували збирати предмети матеріальної та духовної спадщини рідного краю. Про що свідчать публікації в засобах масової інформації. У 1962 році Охтирський краєзнавчий музей видав три збірки «Краєзнавчих записок», які до цього часу є джерелом знань з історії рідного краю для охтирчан. Саме в цей час ентузіасти не тільки збирають та дослідж ують предмети історико-культурної та матеріальної спадщини краю, а й активно публікують свої дослідження у різних місцевих та наукових виданнях.

Директорами Охтирського краєзнавчого музею у різний час були:

Михайло Горват, Іван Чалий, Михайло Голобородько, Микола Кучмай, Іван Степанов, Віллі Воліс, Володимир Студенцов, Олександра Богданович, Олександр Галкін, Баряк Наталія, Прийма Богдан, Михайленко Сергій, Калюжна Наталія, Залавська Тетяна. Зараз очолює Охтирський міський краєзнавчий музей Людмила Міщенко, яка нещодавно підтвердила свою кваліфікацію та пройшла конкурсний відбір на дану посаду.

Колишні директори музею Охтирки
Віллі Воліс та Іван Степанов
в кабінеті науковців

Не можна не згадати і всіх тих людей, які всі ці роки докладали і докладають зусиль, щоб краєзнавчий рух на Охтирщині не згасав. Справжніми ентузіастами своєї справи в різні роки були краєзнавці: В. Ф. Воліс, Г. Кучмай, В. О. Ткаченко, В. Мульов, В. Тарасенко, А. Шевцова, Е. Форова, Г. Свердлов, О. Галкін, Н. Толстая, М. Поліщук, В. Марущенко, А. Залавський, Є. Мегера, О. Сергієнко, Л. Міщенко, О. Бойко, Ю. Берест, Н. Калюжна.

З 1995 року Охтирський музей підпорядковується відділу культури і туризму Охтирської міської ради.

Окрасою музею є постійно діючі експозиційні зали: «Фауна рідного краю», «Історія міста Охтирка», «Охтирка в окупаційний період 1941-1943 р. р.» та виставкова художня зала. Фонди Охтирського міського краєзнавчого музею нараховують 12 815 музейних предметів. Серед експонатів варто виокремити такі цікаві експонати як особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, відомого радянського археолога М. Я. Рудинського, речові експонати козацької доби, художнє полотно Петра Соколова, якого Т. Г. Шевченко викупив з кріпацької неволі, охтирські килими XVIII ст. та ін.

Тваринний світ представлений майстерно виконаними опудалами ссавців та птахів, колекцією комах. Привертають увагу кістки мамонта, невідома риба, щелепа невідомої риби, яка була знайдена на початку ХХ століття.

Історичний відділ включає: археологічні колекції, документи, містить твори образотворчого та декоративно – прикладного мистецтва, предмети побутового вжитку. Відвідувачів захоплює перегляд оригінальних експонатів часів козацької доби, художні полотна охтирських митців, які відображають історію Охтирки. Зала «Охтирка в окупаційний період 1941-1943 р.р.» – своєрідний меморіал, в якому увічнена пам’ять про тих, хто брав участь, віддав своє життя в боротьбі з фашистськими загарбниками. В залі представлені фотографії, документи, зброя, особисті речі наших земляків.

Заклад тісно співпрацює з навчальними закладами, Сумським територіальним відділенням МАН України, художниками та народними майстрами, колекціонерами та яскравими особистостями, науковими та громадськими установами міста, області та країни.

Співробітники долучаються до археологічних розкопок Інституту археології АН України на території Більського городища та Сумської області.

У 2015 році музей видав збірник наукових статей «Козацькі старожитності Лівобережжя Дніпра ХV-ХVІІІ століть».

Тож дослідивши 95-літню історію Охтирського краєзнавчого музею я збагнула, що місцевий краєзнавчий музей є генератором й хранителем широкого кола пам’яток місцевої історії та культури, важливими духовним та культурно-освітнім центром краю, є місцевою духовною скарбницею та виконує значну роль у вихованні підростаючого покоління. Долучіться й Ви до історії нашого краю, відвідавши Охтирський краєзнавчий музей.

 



Добавить комментарий