Таким, як раніше, він не стане

3 апреля 2015 | ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ | Нет комментариев | №13(992)

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СИНДРОМ: поради для членів сімей учасників антитерористичної операції

Посттравматичний стресовий розлад — важкий психічний стан, різновид тривожного розладу (неврозу), який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, як, наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті.

Сьогодні дуже актуальна та болюча тема посттравматичного синдрому в учасників АТО, які демобілізуються і повертаються додому. Саме зараз, як ніколи, вони потребують психологічної допомоги не тільки з боку психологів, а і з боку сім’ї.

Що необхідно знати членам сім’ї військовослужбовця, щоб їхнє спільне життя з військовослужбовцем, ветераном могло б бути успішним?

З цього приводу консультує головний спеціаліст по роботі з особовим складом та зв’язкам з громадськістю Охтирсько –Великописарівського ОМВК Вікторія БІДАНЕЦЬ.

В. БіданецьПропоную кілька рецептів подоланн я посттравматичного синдрому на основі досвіду Френка П’юселіка, доктора психології, який надавав психологічну допомогу військовослужбовцям ЗС США безпосередньо в районах бойових дій у В’єтнамі, а також досвіду українських психологів, які працюють в зоні АТО, з пораненими та ветеранами АТО, членами сімей військовослужбовців.

Ви повинні знати правила поведінки в нестандартних ситуаціях. Для вироблення та прийняття цих правил, як життєво необхідних, Вам необхідно зрозуміти природу того, чому Ваш чоловік, син, тато раптом вчиняє не так, як від нього чекають в родині і не так, як він вчиняв раніше.

Якщо людина відбуває до зони бойових дій на два – три дні, то у нього сила симптомів зміни особистості, або понауковому – посттравматичний синдром (далі ПТСР), може не дійти до критичного рівня.

Якщо ж воїн перебуває в бою, в зоні бойових дій, хоча б місяць, то, для того щоб вижити, він формує автоматичнее слідування певним психологічним правилам, які надалі переходять в умовні рефлекси, тобто автоматичні дії. Ці рефлекси залишаються в людині, що побувала в бойових умовах, якщо не назавжди, то на дуже довго. Ви маєте зрозуміти їх суть, з чим конкретно ви матимете справу, коли зіткнетеся з цими рефлексами у себе вдома. І зіткнувшись з цим, сформувати свою вірну поведінку.

Від цього може залежати не тільки атмосфера в сім’ї, але її добробут, здоров’я ваше і ваших дітей, а можливо і життя. Поставтеся до цього дуже серйозно. У США був випадок, коли морський піхотинець повернувся з війни в сім’ю, і вдома дивився телевізор.

Його маленький син підійшов ззаду, щоб показати татові нову механічну іграшку. Хлопчик почав зводити у іграшки механізм. Реакція морського піхотинця на характерний звук механізму за його спиною, була автоматичною і миттєвою. В результаті – тато у в’язниці, а у сина роздроблені шийні хребці, від отриманої травми він помер. Рекомендуємо вам уважно вивчити правила, які війна виробила у Вашого чоловіка, батька або сина.

Правило 1. ЖОДНИХ ЕМОЦІЙ.

Емоції в бою відволікають і займають секунди, які необхідні щоб укритися або атакувати, щоб вижити. Людина повинна загострити всі свої органи почуттів, але не повинна проявляти або загострювати свої емоції. Тобто розум, очі, слух, шкіра повинні працювати, а емоції – ні. А в бою доводитися робити цей дивний поділ: жодних емоцій при максимальній роботі всіх органів почуттів.

Правило 2. ЗУПИНКА В ХАОСІ (незрозумілій, невизначеній ситуації).

Якщо навкруги відбувається якийсь хаос або щось не зрозуміле – потрібно зупинитися, завмерти. Перестати рухатися і загострити сприйняття, аналіз обстановки. Не зупинишся, не завмреш – смерть.

Правило 3. МИТТЄВА РЕАКЦІЯ У НЕБЕЗПЕЦІ.

У небезпечній ситуації немає часу на глибокий аналіз чи оцінку, життя врятує тільки миттєва реакція. Якщо воїн чує звук, який може становити загрозу – він реагує. Вогонь на ураження, на випередження по цілям, що рухаються в зоні бойових дій, часто рятує життя. У таких ситуаціях ніколи думати, воїн просто реагує, як його навчили. Забарився – смерть.

Правило 4. НІКОМУ і НІЧОМУ НЕ ДОВІРЯТИ.

Напевно, Ви знаєте зі ЗМІ чи Інтернету багато прикладів, коли до наших воїнів підходили цивільні мешканці, пропонували їжу, мед, зупинялися цивільні автомобілі, спілкувалися з військовими, а все завершувалося або отруєною їжею, або вибухівкою у пакунку допомоги, або вибухом замінованого автомобіля, або обстрілом наведеної артилерії. Тому, питання довіри на війні – відносне, і правило «не довіряти нікому» є життєво важливим. Не перевірив, довірився – смерть.

Правило 5. ЗАВЖДИ ПЛАНУВАТИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ.

Де б не знаходився воїн, він складає плани дій, атаки або відходу. Якщо звідси стрілятимуть – я піду туди, якщо звідти – піду сюди і т.п. Що утримає осколок, кулю, де можна сховатися, як можна подолати рів, завал? Постійне планування дій стає звичкою. І робить це воїн з однієї причини – бажання вижити. По суті, все життя в зоні бойових дій спрямоване на постійне планування подій і реакції на них, готовності до дій у будь-якої ситуації. Є ще одне правило, яке може здаватися таким, що суперечить попереднім правилам, але воно працює.

Правило 6. ДОВІРЯЙ ТІЛЬКИ ПЕРЕВІРЕНИМ ДРУЗЯМ!

Якщо воїн не може довіряти перевіреним друзям, довіреним бойовим побратимам – він ризикує опинитися у постійні негативній психологічній обстановці або навіть загинути. Довірена людина – це той, хто разом з тобою правильно діє в екстремальних ситуаціях, це той, хто врятував життя інших людей або твоє життя. Вся довіра ґрунтується тільки на досвіді. Коли новачки виходять на перші бойові завдання, вони нікому не довіряють, і їм ніхто не довіряє. Ти нічого не вартий до тих пір, поки не відбудеться щось, що дасть можливість іншим людям тобі довіряти. І ця чоловіча дружба проста і в той же час пронизлива, тому що ти довіряєш цій людині повністю і беззастережно, довіряєш те єдине і найцінніше, що у тебе є в цьому пеклі – своє життя. І він так само довіряє тобі, без роздумів і без сумнівів. І довіряє не в момент емоційного сплеску, а щогодини, щодня, щотижня, щомісяця – ЗАВЖДИ.

Варто проводити консультації членам родини, зокрема дружинам, про те як же саме їм вести себе з чоловіками, які побували на війні. Вся психіка цих людей переструктурувалася, щоб вижити в тих умовах, які не властиві людині. Це варто розуміти дружинам. Такими, як раніше, ці чоловіки вже не будуть, або для цього потрібно дуже багато часу. Потрібно вислуховувати їх розповіді про війну. На цьому частково базується терапевтична складова реабілітації: приговорювання, проживання емоцій. Поки люди на війні, то частина їх емоцій блокується в організмі. Наприклад, людині страшно, але йому соромно показати свій страх перед побратимами. І дуже багато непрожитих емоцій збираються і знаходять вихід у вигляді агресії в сім’ї. Тому розмовляти і слухати таких людей – дуже корисно. Але для початку потрібно надавати їм розуміння, що вони це все робили і проходили недаремна.

Вислуховувати їх, давати можливість вивільняти енергію, яку вони накопичили там. Це обов’язково варто робити. Питайте їх про будь-які дрібниці в емоційній сфері, навіть про те, що снилося. У них повинно з’явитися відчуття потрібності. Зрозуміло, що професійно сім’ї не будуть цього всього робити. Але вони мають прикладати зусилля зі свого боку для реабілітації своїх рідних. Для складнішої роботи необхідні зусилля спеціалістів. Дуже добре було розпочати певну програму, в рамках якої ці люди б збиралися і могли поговорити про свій досвід. Це допомогло б подолати відчуття самотності і депресії, оскільки колективно долати спільні проблеми набагато легше.

ПОТРІБНИЙ ТЕЛЕФОН

(099)632-18-18, (093)609-30-03, (068)770-37-70, (044)288-33-48 Спеціально для учасників антитерористичної операції створено кризовий медико-психологічний центр, який знаходиться в м.Києві. Десятки спеціалістів Інституту психології цілодобово, анонімно і безкоштовно готові почути вас по телефону або проконсультувати особисто. За потреби – організують спеціалізовані консультації з лікарями.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ – ВАМ ДОПОМОЖУТЬ!

 



Добавить комментарий